середу, 18 грудня 2013 р.

Гість із неба


  Ви чекаєте на диво? Воно обов'язково прийде.
 Знаєте коли? Сьогодні вночі.
... А вранці цікава малеча вибіжить на вулицю,  щоб відшукати  сліди небесних санчат. І таки помітить, адже понад 1700 років поспіль, рівно опівночі з 18 на 19 грудня, приходить у кожну  оселю запорошений снігом Миколай Чудотворець опускає важку торбу з плеча і дістає звідтіля ласощі та іграшки.
    Святий Миколай (відомий у світі під іменами: Міколай, Міклаш, Йолупукі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель, Сінтер Клаас) - реальна особа. Народився у місті Патери, що в центрі римської провінції Лікія, у заможній родині Феофана і Нони. Успадковане багатство Микола роздавав нужденним. Робив це таємно, щиро (навідміну від сучасних меценатів). 
   Свої дари Миколай роздає до сих пір. На прихід Святого очікує зараз кожен.  Але... є одне але.
Пригадаймо, ми цього року дійсно були слухняними?
    Коли у вікнах - зорі, / і всі сопуть на ліжках, / і мамі сниться море, / а доні - нова книжка / про янголят і літо, / а янголятам - мама, / хтось тихо ходить світом / із повними торбами. / Збирає сни в кишеню, / щоб вибрати гостинці: / кому - цукерок жменю, / кому - по мандаринці / і ще всього такого / натицяти під вушка, / щоб не було ні в кого / без начинки подушки. / А десь ізранку-зранку / із першим потягусем / чарівні диво-санки / чарівного дідуся / вже повезуть до хати / на самому крайсвіті / дарунки досинати, / яких наснили діти... (В. Литвак)


понеділок, 16 грудня 2013 р.

Право бути українцем!



     Усі ми знаємо, що наша мова наймилозвучніша, найспівучіша, найбагатша (за підрахунками 11-ти томного словника української мови  зафіксовано близько 134 тисячі слів, проте їх набагато більше).  Але часом бракує слів, щоб висловити все те, що накипіло.
 Можна багато дискутувати про еволюцію національної свідомості, про етнічні особливості нації. А можна просто поглянути на оцю картинку, поглянути очима серця. Дивитися, вдивлятися і переосмислювати...
    Це зображення ми знайшли в Googlі. І зараз воно надзвичайно актуальне. А, власне, актуальне завжди. Незважаючи на модифікацію і модернізацію, прийдешні покоління будуть з гордістю згадувати Шевченкове "Борітеся - поборете" та цитувати Л. Українку:
"Орлині крила маєм за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі".
Не відійдуть в небуття слова І. Франка:  "Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів" та поетичні рядки Л. Костенко:  "Ні честі, ні мови, ні згоди, самі лише смутки і пні. Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?". І житимуть зовсім "свіжі" афоризми які часто зявляються в Твіттері: "Зроби крок і дорога з'явиться", "Краще померти стоячи, аніж жити на колінах".
   Прагнути до кращого, боротися за свої права  - це девіз кожного мешканця нашої планети, адже  в боротьбі народжується істина.