6 січня виповнюється 70 років від дня народження
Петра Івановича Сороки
- письменника, літературознавця, редактора, видавця,члена НСПУ НСЖУ, міжнародного ПЕН-клубу, лауреата міжнародних літературно-мистецьких премій "Слово України", "Тріумф", ім. П. Куліша, Г. Сковороди; всеукраїнських літературно-мистецьких премій ім. М. Коцюбинського, братів Б. і Л. Лепких, В. Сосюри; обласної премії ім. І. Блажкевич. Лауреат конкурсу "Коронація слова" (спеціальна відзнака "Вибір композиторів") у номінації "Пісемна лірика" за текст вірша "Ловлю цю мить" (2009)
* * *
Українським поетам не можна вмирати рано.
Хтось постукає в двері, а ти у білому весь…
Гайдамаки-вітри калинові зашиють рани,
Та одна з них ніколи не заживе.
Як вітчизну Дніпро, ділить серце та рана навпіл
І впадає кудись, аж туди, у безкраю синь…
Кам’яними бабами стають там веселі мавки
Від фатального надлишку грації і краси.
Українським поетам не можна вмирати пізно.
Чую дихання трав, упавши в небо лицем.
На планеті оцій всіх рятує лиш юна пісня,
Молоком материнським пропахла і чебрецем.
І солона сльоза на устах закоханих – медом.
І на білих снігах білі коні в білім танку.
Вітер камінь різьбить, мов зорю недосяжну – веди.
Журавлині ключі висять на серця замку.
Українським поетам не можна летіти в ірій:
Більш не схоче ніхто бути долею цих степів!
А Всевишній у нас перестане душею вірити,
Коли світ розіпне
І молодших
Його
Синів.
Шановні колеги, читачі, друзі та партнери бібліотеки!





















