БІБЛІОЗЕРНЯТКО

ФЕНОМЕН ІГОРЯ ГЕРЕТИ

  

Щоденна потреба творити, жага до праці, неповторне бачення світу, незрима усмішка... І раптом все це стає минулим. Постать видатного мистецтвознавця, фольклориста, історика, етнографа і громадського діяча Ігоря Герети також уже частина минулого. Але той, хто раптово відійшов за межу, живе у людській пам'яті й досі. Його пам'ятають сьогодні і пам'ятатимуть завжди.

Цьогоріч вересневе Тернопілля відзначає 75-річчя від дня народження І. Герети.

Світлими спогадами про нашого земляка діляться друзі, колеги, знайомі...

« Це був той велетень, що собою хотів зцілити невиліковну рану в пам’яті нашого народу… Це був той маг, що своїм палаючим поглядом, часом легко-лукавим з посмішкою у вус, мов магнітом притягував до себе людей… Це був найбільш люблячий син, чоловік, побратим…»                                                                                                        
                                                                                                                                  Іван Остафійчук

«Ігор Герета благословляв нас на довготривалу роботу… Без голосних слів, без зайвого крику, який зараз так панує над нашим славним краєм, а просто – на напружену роботу для
України»                                                                                                         
                                                                                                                                  Анатолій Вихрущ

«...Він невтомно шукав цікавих людей і знаходив їх, і знайомив їх один з одним і між собою і ставало нас багато і ставали ми багатші з ним…»
                                                                                                                                  Ярослав Мотика 

"Ґерета — це не просто глиба у вазі, як він любив жартувати, але це глиба філософії життя. Людина, котра творила і жила Україною"
                                                                                                                                   Степан Барна
«…Його робітня вдома займала маленьку кімнату, завалену книгами, газетами,енциклопедіями,довідниками. Основна бібліотека знаходилася у просторій кімнаті,де стояли стелажі і шафи, повні книжок. Його книгозбірня сягала більше 10 тисяч книг… "                                                                                                                           Гаврило Чернихівський
 

Ще пульсує в слухавці луною:

«Вже немає Ігоря із нами…»

В літо, переповнений весною,

Увійшов через небесні брами,

Та розбила чорна блискавиця

Світ на День і Ніч, на До і Після,

Й лиш ім’я його благословиться

Та зорить, як справ безмірних, пісня…

Олег Герман