Вручення премії Михайла Левицького

Цьогорічна лавреатка міської літературної премії імені Михайла Левицького - поетеса Ольга Атаманчук за поетичну збірку «Амальгама тиші». Вручення премії відбулось на урочистостях з нагоди відзначення кращих тернополян на честь Дня міста.
Щиро вітаємо з відзнакою! Хай натхнення буде безмежним!

@Olia Atamanchuk
***
Лячне затихне ухання сичів,
стара верба зітхне з перестороги,
і схрестять перші промені мечі
над спопелілим обрисом дороги.
Колись ця ніч була як таїна,
стеблинки мрій мереживом сплітала.
Тепер – примара. Проклята війна
виточує в пітьмі смертей лекала!
Вже й ніч боїться темряви сичів,
що дико у людськім єстві регочуть.
Та вірить твердо: схрестяться мечі –
і темінь душ впаде у мить пророчу!
І в світлі
волі
доля не одна
відчує міць синівську за плечима,
і знову буде ніч, як таїна,
молитись материнськими очима.
Атаманчук О. Лячне затихне ухання сичів… // Ольга Атаманчук // АМАЛЬГАМА ТИШІ. – Тернопіль, 2025. – С. 30.
#АМАЛЬГАМА_ТИШІ
***
Те кохання – мов літня злива:
ні пояснень чи застережень,
без «неправильно» й «неможливо»,
без кордонів і без обмежень.
Божевілля бо краплі спите,
галабурда багатогранна.
Те кохання –
збиває ритми,
алгоритми,
проєкти,
плани…
Крізь шпарину чи з підворіття
пробереться глибоко в серце.
Те кохання – то злива літня.
Без обмежень.
Без краю.
З перцем.
Атаманчук О. Те кохання – мов літня злива … // Ольга Атаманчук // АМАЛЬГАМА ТИШІ. – Тернопіль, 2025. – С. 64.
#АМАЛЬГАМА_ТИШІ
***
Через призми віконні – зимове сплетіння:
вулиць зморених помисли сірим базальтом,
повростали дерева у небо корінням,
люстри зір зачепилися ген за асфальти.
Перевернутий світ у крижинах лютневих.
Відкоркує ігристе зима неквапливо
і наллє без вагань стільки мрій у твій келих,
скільки в тобі є сонця, любові та дива!
Атаманчук О. Через призми віконні – зимове сплетіння … // Ольга Атаманчук // АМАЛЬГАМА ТИШІ. – Тернопіль, 2025. – С. 71.
#АМАЛЬГАМА_ТИШІ