Велич особистості Івана Котляревського

1769 року 9 вересня народився український письменник та громадський діяч Іван Котляревський був основоположник сучасної української літератури. Його поема "Енеїда" 1798-го стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою і започаткувало новий етап української літературної мови.

Іван Котляревський народився у Полтаві у родині дрібного дворянина. Навчався у Катеринославській духовній семінарії, однак духовної кар’єри не обрав. Згодом почав працювати канцеляристом та домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Він не був одружений через нещасливу любов у юності, коли дівчина Марія, в яку він закохався йому відмовила. Після того він пішов до армії і до 1808 року Котляревський перебував на військовій службі. Служив у Сіверському карабінерському полку та брав участь у задунайському поході російсько-турецької війни й отримав чин капітана та орден святої Анни за виявлену хоробрість. Під час походу Наполеона І Бонапарта сформував на Полтавщині 5 Український кінний козацький полк за наказом князя Якова Лобанова-Ростовського.

Вперше "Енеїда" була видана без відома автора 1798-го видавцем Максимом Парпурою, що дуже розлютило автора, тому присвятив видавцеві декілька рядків у наступній частині "Енеїди":

"Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику, Гарячу мідь лили за шкуру І розпинали на Натуру мав він дуже бридку, Кривив душею для прибитку. Чужеє оддавав в печать; Без сорома, без Бога бувши І восьму заповідь забувши. Чужим пустився промишлять". Повністю поема вийшла 1842-го тільки після смерті письменника. Імператор Олександр I зберігав "Енеїду" із автографом Котляревського. А примірник твору також був в особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта.

Іван Котляревський після військової служби повернувся у Полтаву. Тут зайняв посаду наглядача Будинку для виховання бідних дворян. Одним із вихованців Івана Петровича у закладі став Михайло Остроградський, у майбутньому − провідний математик, механік і фізик, а також український живописець Аполлон Мокрицький, учень Карла Брюллова і товариш Тараса Шевченка.

1816-го Котляревського призначили директором Полтавського вільного театру. Він близько товаришує з актором-кріпаком Михайлом Щепкіним, який виступав у складі трупи Штейна, що гастролювала у Полтаві. Згодом допомагає викупити актора з кріпацтва.Письменник написав для полтавського театру п'єсу "Наталка Полтавка" і водевіль "Москаль-чарівник", які стали основою започаткування нової української драматургії, а Микола Лисенко створив оперу "Наталка-Полтавка".

1818-го полтавець став членом масонської ложі "Любов до істини" разом з Сергієм Волконським та Семеном Кочубеєм, де обговорювалися політичні питання.

У Котляревського була таємна покровителька. Припускають, що це була Варвара Рєпніна − дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна. Вона замовила Котляревському перекласти з французької роботу Дюкена для Полтавського інституту шляхетних дівчат. Три томи по 500 сторінок літератор перекладав 15 років.

Помер Іван Котляревський 10 листопада 1838 року. Прямих нащадків він не залишив. Незавдовго до смерті письменник відпустив на волю шістьох кріпаків. А дім у Полтаві на Івановій горі заповів своїй економці – унтер-офіцерській вдові Мотрі Векливечивій.