____
Тут на Лепкого, 6 зачекались еклери,
І полички книжок, і тихеньке: «Спасибі!».
Ми
зустрітись хотіли, ми вмикали етери,
Щоб
побачити Вас. Вашу мужність. Ваш вибір.
Щоб почути про те, як повстали з руїни.
Про
стійкий оптимізм, про незламність народу,
І
як вперто ворожі пробивали Ви стіни,
І
як нищили цілі, щоб здобути свободу.
Рани гояться з часом – перемоги лікують,
Адже
погляд сталевий і серце гаряче.
Легендарні
світлини - Ваші нерви пульсують
Наче
світу голосять: «Ми не пробачим!»
Будуть ранки і роси, будуть струни гітарні,
Буде
1000 слів, і майстерні, і мрії.
І
у файному місті засміються кав’ярні,
І
розлогою піснею ми поле засіємо.
Бо навчились злітати молитвою вгору.
Ми
навчились страху катакомби долати…
А
сьогодні нам хочеться лиш посидіти поруч
І,
якщо Ви дозволите, міцно обняти!
Емоційна зустріч з легендарною людиною,
неймовірні враження, теплі обійми, безкінечні селфі...
Надзвичайно вдячні за зустріч Михайлу
Діанову українському військовослужбовцю, старшому сержанту 36 ОБрМП Збройних
сил України, оборонцю Маріуполя, учаснику російсько-української війни, почесному громадянину міста Тернополя, кавалеру ордена «За мужність» II та III ступенів.
Дякуємо Михайлу та усім захисникам за
мирне небо, за віру у завтрашній день. Бажаємо сил та витримки. Тримайтесь
заради нас усіх, заради України!
Усе буде Україна!
