Вітаємо тернополян з Днем міста!

     

                           
                          ***

           Суголосність весни опромінена паростком літа:
           В кожну шпарочку дня понадмухувано тепла.
           Над Тернополем, вкотре, шедевральний лопоче вітер.

           У Тернополі знову самоцвітно виблискує став.

          І воркує на площі віртуозна пташина челядь,

          І купається скверик у віскозно зелених шатах,

          І вовтузиться радість, бо Тернопіль – твоя оселя,

          А оселя дитинства  на тепло і дива багата.

         Облеліяні вулички, квіти, золочені бані.

         В кожнім камені – порух історії древньо-могутньої.

         Рідне місто дивує світанковим своїм обрамленням

         Й голограмним промінням всміхається нам і майбутньому.

                                                                                                Л. Малецька

Мої друзі в граніті але не на колінах

                        Як нескошене жито моє покоління

                                                               Мої друзі в граніті але не на колінах...

        
       Інколи, засліплені дрібязковими клопотами, ми губимось в натовпі і розмінюємось на дрібниці - ми чинимо так, як нам диктує соціум. А інколи хочеться просто побути наодинці зі своїми думками, відчути ментальну енергетику української душі і слова. І відчути  так, щоб відлуння совісті обпекло душу. Адже життя - боротьба! Перемагає лише той, хто залишається собою.
   Завжди, попри усі життєві колізії, залишається собою відомий тернопільсьський бард Олександр Смик. В цьому переконалися  усі, хто 23 серпня побував в Українському Домі на його творчому вечорі "Пісні Предтечі Незалежності"
   Нічого окрім хрипуватого голосу і акордів гітари. А ще - спогади, роздуми, гранична відвертість... Виявляється, цього досить, щоб тебе пройняло наче струмом. Щоб заплющивши очі ти зумів разом з автором помандрувати стежками патріотичної юності і свідомої зрілості.
    Звучала зі сцени, оспівана біля багаття, авторська пісня і переконувала: хоч "ми емігранти на своїй землі" бо "після всіх пожеж знову серцю зимно", та є в нас ще люди, які не б'ють себе в груди, патетично не говорять, що готові йти заради України навіть на ешафот, але щоденно добросовісно натхненним словом будять націю.

Україна святкує!

     

    Сьогодні синьо-жовтими стрічками замайорів Тернопіль,  і це не дивно, адже тернополяни святкують День Державного прапора.

    Наголошуємо!  Українське синьо-жовте колірне сполучення — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства — золотого лева в синьому полі, який з’явився в другій половині ХІІІ століття. 

   Взагалі, так склалося етнічно, що  поєднання блакитного і жовтого кольорів для  українців найбільш доречне. Наш народ символічно трактує ці барви (колір чистого неба — символ миру, колір пшеничного лану — символ багатства України).

   За свідченням сучасників,  у жовті жупани та блакитні шаровари   й  контуші були вдягнені гайдамаки Гонти під час повстання 1768 року.  

   Під синьо-жовтими хоругвами українське козацтво звитяжно виборювало свободу.   

   Цими ж кольорами наш народ традиційно розмальовував свої хатини та постаті святих.         

   Існує ще одна цікава і досить несподівана версія щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Так, згідно з нею, слово  «хо- хол», яке стало зневажливим прізвиськом українця, монгольського походження. У перекладі «хох» означає синій, голубий, «улу» -  жовтий.  Кінцевий голосний змінився, і ми маємо теперішнє звучання.

  Та попри усі трактування основне пам’ятати: ми – українці, живемо на рідній землі і ідентифікуємо себе як нація. 

  А завтра, «озброївшись» національною символікою,  вийдемо на вулиці улюбленого міста щоб привітати Україну З Днем Незалежності.

Bідпочиваємо з книгою

Таке враження, що спекотні серпневі дні вирішили надолужити за весь літній період. Вони, певне, згадали нам червневий холод і липневі дощі, та й заповзято переадресовують спеку. Аж паморочиться в голові. Коли на вулиці температура стрімко піднімається вгору, нам залишається тільки мріяти: то ми ніжимося десь на узбережжі, то пірнаєм з аквалангом, то стрибаємо з парашутом, а вітер шпарко обвіває обличчя. Ух!... Але мрії залишаються лише мріями. На жаль, далеко не всі мають можливість такого відпочинку. Добряча частина жителів нашого містечка совгають по розпеченому асфальті і припікають п'яти.

      А хочете затінку і позитивних вражень? Хочете? Єдине правильне рішення - усі мерщій до бібліотеки! Адже  читання - це запорука гарного відпочинку. Ми вам допоможемо чим зможемо: підберемо літературу за рекомендаційними списками, проконсультуємо, поділимось цікавою інформацією. На вас чекає читальний зал, який ніколи не буває порожнім, адже є багато охочих задарма скористатися послугами Інтернет-центру від програми "Бібліоміст". А ще практикуєм ігрові форми читання (читання при ходьбі, проспівай прочитане, читання в особах по скайпу та ін. ) Проведемо останні миті літа разом!

 І знайте: бібліотека - місце, де безкоштовно можна стати особистістю!