Мої друзі в граніті але не на колінах

                        Як нескошене жито моє покоління

                                                               Мої друзі в граніті але не на колінах...

        
       Інколи, засліплені дрібязковими клопотами, ми губимось в натовпі і розмінюємось на дрібниці - ми чинимо так, як нам диктує соціум. А інколи хочеться просто побути наодинці зі своїми думками, відчути ментальну енергетику української душі і слова. І відчути  так, щоб відлуння совісті обпекло душу. Адже життя - боротьба! Перемагає лише той, хто залишається собою.
   Завжди, попри усі життєві колізії, залишається собою відомий тернопільсьський бард Олександр Смик. В цьому переконалися  усі, хто 23 серпня побував в Українському Домі на його творчому вечорі "Пісні Предтечі Незалежності"
   Нічого окрім хрипуватого голосу і акордів гітари. А ще - спогади, роздуми, гранична відвертість... Виявляється, цього досить, щоб тебе пройняло наче струмом. Щоб заплющивши очі ти зумів разом з автором помандрувати стежками патріотичної юності і свідомої зрілості.
    Звучала зі сцени, оспівана біля багаття, авторська пісня і переконувала: хоч "ми емігранти на своїй землі" бо "після всіх пожеж знову серцю зимно", та є в нас ще люди, які не б'ють себе в груди, патетично не говорять, що готові йти заради України навіть на ешафот, але щоденно добросовісно натхненним словом будять націю.