Ми прагнем словом освятити душі
Кожен день як шухлядка
Кожен день як кишенькаТам турботи є згадка
Там гризоти є жменька
Трішки радості людям
І роботи багато
І так рідко є чудо
І так рідко є свято.
Дійсно, в нашому житті набагато більше сірих буднів, аніж святкових днів. Через щоденні клопоти ми не часто чуємо як шепоче дощ, як
співає квітка і сміється небо. А так хочеться відпочити від життєвих перипетій,
загорнутись в атмосферу витонченості і гармонії. Сьогодні в нас є така нагода,
адже сьогодні особливий день - Всесвітній день поезії.
Торкнутися
потаємних куточків душі і скупатися у поетичному слові запропонувала своїм
читачам наша бібліотека . З нагоди цього свята в читальному залі
бібліотеки відбувся поетичний вечір «Ми
прагнем словом освятити душі». До римованих рядочків дослухалися активні читачі
- студенти Технічного
коледжу.Бриніли щемливі слова і лилася жива мелодія. Адже поезія і музика – дві взаємоповязані стихії, які доповнюють і надихають одна одну. Отож, солоспівом лунали голоси вихованців музичної школи №2 Троян Елі і Речицької Евеліни.
А потім оберемками натхнення звернулися молоді поети.
Тихо, ніжно, зворушливо вони ділилися найпотаємнішим – творчістю.
Хотілося безупинно слухати і слухати проникливе слово талановитої поетки зі Збаражчини Тарасюк Надії, дотулитися до мелодійності та відвертості Галини- Музики- Дричик, зворушила поезія бібліотекаря Любові Малецької.
І знову і знову лилися поетичні рядки:
Поезія – то біль душі.
То самоспалення всевишнє,
Що воскреса в Отче наші
І в цвіті маминої вишні.
Про високі почуття, про буття і духовність, про щирість і високі мрії говорили працівники бібліотеки. Своїми емоціями від почутого поділилася викладач Технічного коледжу Стрільчук С.
Людина народжується не тільки, щоб зникнути нікому невідомою пилинкою, а щоб залишити слід вічний.
Тож якщо хтось знайде хоч одне слово істини в цій зустрічі – автор цього слова прожив недаремно. Він зробив для когось світлішим ще один день перебування на нашій планенті.
Немає коментарів:
Дописати коментар