Щороку, в ніч з 18 на 19 травня, кожен, хто знав Євгена Івановича Безкоровайного буде згадувати його світлу душу, буде запалювати скорботну свічку пам'яті і ця свічка горітиме довго яскравим полум'ям і нагадуватиме нам про поета і публіциста, журналіста і громадського діяча, голову Тернопільської обласної організації НСПУ і просто неймовірно-талановиту людину.
Господь відміряв йому лише 68. Маленьке життя з клопотами і тривогами. Але цієї короткої миті перебування на землі йому вистачило аби назавжди залишити по собі добрий слід.
Євген Іванович був cправжнім другом нашої бібліотеки. Ми чекали його бентежного слова і теплих зустрічей, а він завжди з відкритим серцем йшов до кожного. По-іншому не міг, не вмів.
Сьогодні у бібліотеці відбулась година пам'яті, приурочена поету.
...В цей скорботно-весняниий день ми ще не встигли усвідомити, що Євгена Івановича Безкоровайного більше нема, що житиме він лише в наших серцях!
***
Відходять і не прощаються... не гримають навіть дверима
Лиш тугою інфікований блукає останній схлип.
І навіть якщо ти вгледиш, ти їх не спроможний втримати.
І навіть якщо ти любиш, попробуй таки відпусти.
Хоч довго носитиме серце синдром погребального смутку,
Притлумлений жаль ятрітиме, розпачливо нитимуть скули,
"Минеться" - себе задуриш та вкотре відкриєш хвіртку,
Коли зарубцьована пам'ять захилитає минулим.
Попробуєш жити заново, попробуєш без істерик.
Повіриш в небесне царство, бо якось оклигнути треба.
Відходять і не прощаються... не всім попрощатись велено.
Віджите ще раз дегустують і тихо здіймаються в небо...
Л. Малецька
Ось уже і дев'ять днів минуло після того , як не стало такої світлої людини. Перечитую поезію і розумію, скільки не встигли з ним все договорити... Моя презентація в моєму блозі, трішки інша.
ВідповістиВидалити