Усі ми знаємо, що наша мова наймилозвучніша, найспівучіша, найбагатша (за підрахунками 11-ти томного словника української мови зафіксовано близько 134 тисячі слів, проте їх набагато більше). Але часом бракує слів, щоб висловити все те, що накипіло.
Можна багато дискутувати про еволюцію національної свідомості, про етнічні особливості нації. А можна просто поглянути на оцю картинку, поглянути очима серця. Дивитися, вдивлятися і переосмислювати...
Це зображення ми знайшли в Googlі. І зараз воно надзвичайно актуальне. А, власне, актуальне завжди. Незважаючи на модифікацію і модернізацію, прийдешні покоління будуть з гордістю згадувати Шевченкове "Борітеся - поборете" та цитувати Л. Українку:
"Орлині крила маєм за плечима, самі ж кайданами прикуті до землі".
Не відійдуть в небуття слова І. Франка: "Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів" та поетичні рядки Л. Костенко: "Ні честі, ні мови, ні згоди, самі лише смутки і пні. Коханий мій рідний народе, ти збудешся врешті чи ні?". І житимуть зовсім "свіжі" афоризми які часто зявляються в Твіттері: "Зроби крок і дорога з'явиться", "Краще померти стоячи, аніж жити на колінах".
Прагнути до кращого, боротися за свої права - це девіз кожного мешканця нашої планети, адже в боротьбі народжується істина.
Немає коментарів:
Дописати коментар